Осіннє свято «Весілля Морквинки»

Тема:         Осіннє свято «Весілля Морквинки»

Мета: ознайомити учнів з походженням овочів, з українськими народними іграми, піснями. Поглибити знання дітей про овочі. Розвивати спостережливість, допитливість, захоплення красою світу, вміння висловлювати свої почуття. Виховувати зацікавленість до наукових відкриттів, до природи, вчитися через світ музики передавати почуття і захоплення.

Клас святково прибраний. Світлиця Гарбуза, біля світлиці тин з Соняхом, на тину глечики. Біля світлиці лавка застелена українським килимом. Зі стелі звисають краплинки, підвішені парасольки. Зал прикрашений по-осінньому, гірлянди з листя, кетяги калини, кошики з овочами.

Звучить лагідна, ніжна музика.

Осінь. Добрий день! В добрий час!

Рада, діти, бачить вас!

Я – красуня-осінь,

В лісі походила,

Для дітей старалась,

Кольори змінила.

Осінь я. За мною

Йдуть густі тумани.

Осінь я. Осоння

Листям засипаю.

Осінь… Трави сонні додолу нагинаю

Ранками – імлиста, вдень – як позолота,

Обриваю листя – це моя робота.

Я до вас не сама прийшла

А Гарбузову родину привела.

Осінь. А у нас в городі новина, гарбуз збирає свою велику родину.

Танець-пісенька «Ходить Гарбуз по городу»

Осінь. Малята, а знаєте, для чого Гарбуз зібрав усю родину? Ні. Він надумав видати заміж молоду свою донечку-красуню Морквинку.

Гарбуз.

Я ж ходжу все по городу

Та й шукаю свого роду.

Я вже сотні літ журюся,

Бо не знаю, як я звуся.

Баба й дід розповідали:

«Перси гарбузом назвали

Не мене, а жовту диню,

Мою славну господиню».

Я прошу: допоможіть,

Щиру правдоньку скажіть.

Городниця. Перші гарбузи прибули до нас з далекої Персії. Там так назвали дині, причому слово складалося з двох, бо «гар» - осел, «буза» - огірок, тобто «гарбуз» означає «ослячий огірок».

А найближчий твій родич – кавун. Слово «кавун» означає назву дині, тільки не в Персії, а в Греції. Усі овочі були завезені з південних країн. За довгу дорогу незвичні, чужі назви зовні схожих овочів переплутали і тебе назвали гарбузом.

Гарбуз: О, тепер усе я знаю

              Родичів своїх пізнаю.

Звучать загадки про овочів і фрукти. При правильній відповіді відповідний овоч виходить і кланяється.

Звучить мелодія П. Моріа «Шербурзькі Парасольки».

Морква. Прийшла я до вас із Середномор’я. У світі знають мене три тисячі років. Спочатку я була фіолетового кольору, коли я жила в Афганістані. Наді мною проводили весь час дослідження. І ось завдяки датським вченим я стала яскраво-оранжева.

Кожний знає: Морквиця

На городі – мов цариця.

Коси довгі, кучеряві,

Та ще й платтячко яскраве.

-         Я смачна і вітамінна,

І не гірша апельсина.

Той, хто моркву поважає,

До ста років доживає.

Я – Морквинка,

Жовтогаряча моя спинка,

Хто мене споживає,

Той чудовий зір має,

«Шантане» і «Нантська»,

«Столова» й «Вітамінна» -

Їжа я чудова,

Для росту незамінна.

На столі щодня буваю,

І про здоров’я ваше дбаю.

Вам, любі друзі, я подарую свій танок

Морковиця виконує танок

Осінь. На сьогоднішнє свято завітала молоденька капустинка.

Капуста. Доброго дня всім. На свято приїхала «Огородня баришня». Приїхала я до вас з грецькими і римськими поселеннями до Криму, а вже звідтіля до Менжинського.

Завтра іменини в тітки капустини.

Прийде дід-дідіще, старий капустище.

Прийде з ним бабуся, стара капустуся.

Прийдуть два синочки, малі капусточки.

Прийдуть і три доні, малі капустоні.

Прийде капустон, дін-дон-дон!

Прийде вся родина, - каже капустина.

Я Капуста біла,

Кругловида, спіла,

Качаниста, головиста,

Маю платтячок із триста.

«Капуст» - значить «голова».

«Капуціо» італійське –

Це «капуста» українське.

Картопля. Ми приїхали до вас із Південної Америки. Нас привезли моряки-іспанці. Слово

«картопля» означає «земляні гриби», «земляні яблука». Картопля вважалясь делікатесом, була тільки в багатих. Придворні дами прикрашали свої зачіски квітами картоплі.

Мене люблять, поважають,

Другим хлібом називають.

Можу бути у меню

Хоч по кілька раз на дню.

Під мелодію «Чорний бумер» Картопля співає:

Картоплинки білі-білі

І смачні у страві,

Посідаєм чільне місце

У своїй державі.

Нас і труть, і жарять, й варять,

Хто не з’їсть, то той похвалить.

Ми найкращі у господі,

В господині, на городі.

Ми найкращі, найгарніші,

З нами страви найсмачніші,

Урожай із нас хороший,

Не жаліють за нас грошей.

Осінь. Ось до нас іде краса

            Наче льон її краса.

Кукурудза. Доброго дня. Білі зуби маю, та усі ховаю. Довгі коси маю, та не заплітаю.

Мені приблизно 10 тисяч років. Мене привіз Колумб. Я з’явилась в Іспанії, потім в Італії, відтіля рушила на Схід. У більшості країн кукурудза зветься «маїс».

Я з Румунії прийшла,

Звідти й назву принесла.

Наче шишка на ялині,

На міцній росту стеблині.

Звідси й назва йде моя:

Ялинкова шишка я.

Звучить мелодія Поля Моріа «Повітряна кукурудза». Танець Кукурудзи.

Редиска. Звідки я приїхала, достеменно невідомо. Вважають, що моя Батьківщина – Франція. На слов’янські землі я переїхала у 18 столітті завдяки Петру I. Я навіть недавно побувала у космосі.

Я кругленька, червоненька,

З хвостиком тоненьким,

На городі мене рвуть,

Мене ріжуть, мене труть

І до столу подають.

Як мене в народі звуть?

Діти. Редиска.

Редиска. Я у Франції вродилась

В цілім світі полюбилась.

Означаю к-о-р-і-н-е-ц-ь.

Ось і загадці кінець.

Осінь. То, що означає слово «корінець»?

Діти. Редиска.

Осінь. Ось такі подруги з’явились на свято. А щоб вибрати Морквинці доброго чоловіка, скликав Гарбуз з усіх-усюд своєї Городньої держави женихів – нехай улюблениця сама вибере собі нареченого. Послухаємо їх.

Звучить «Стрілецький марш»

Огірок: (кланяється Морквинці)

Я найзеленіший, я щойно з городу.

І не простого, шляхетного роду.

А Ви, королівно, чарівна і гожа,

На жодну панянку знайому не схожа.

Я Вам подарую свій власний портрет.

Я мов би картинка і навіть поет.

Дитя. То як, подобається тобі огірок?

Морквинка. Е, хвалько та й годі.

Осінь. А хто цей хлопець-молодець:

Сам червоний, а чуб – зелений?

Увага! Його величність Сеньйор Помідор!

Помідор. А я, друзі, Помідор,

Круглий, із городу,

У червонім каптані –

Гляньте всі на вроду.

Хоч я не стрункий і на зріст не високий,

Та маю червоні, гладенькі щоки.

Я круглий, блискучий геть-чисто сеньйор.

То й кличуть мене всі

Сеньйор Помідор.

Ми з Італії прийшли,

Там і назву нам дали!

Подивись, які ми гожі,

З яблуками трохи схожі.

Ось тому й назвали ними

Яблуками золотими.

-         Ну як я Вам, моя люба?

Пісня Помідора

Хоч я не стрункий, не високий,

Та маю чарівні щоки.

Ти до мене повернись,

Ти зі мною подружись,

Серце моє, серце моє.

Морквинка. Ви дуже круглий.

Буряк. Я – Буряк. Про мене вже говорять більше 2000 років.

Жив собі бурячок

По батькові столовий,

По матері бідовий,

По дядькові кругленький,

По тітці чепурненький,

По дідові активіст,

По бабі… іще якийсь.

Я теж люблю співати,

Та ще й вмію танцювати.

Я – цукровий Бурячок,

Гарбузовий своячок.

Як на диво, уродився,

Цілющим соком вже налився.

З мене вийде борщ і квас,

Пригощу я ним і вас.

Ой, гоп, чуки-чуки,

Затанцюю я гопак.

Родина Буряка під мотив укр. народної пісні «Від Києва до Лубен» виконує танок

Буряк. Я, знайте, звичайний червоний буряк.

До різної страви бере мене всяк.

Вам, люба Морквинка, так буде за мною,

Немов за стіною, та ще й кам’яною.

-         То як я Вам?

Морквинка. Та дуже червоний!

Будяк. І я жених видатний, бо такий зелений,

І замок, і варта буде Вам у мене.

Дуже я кохаю, зізнаюся Вам.

І своїм суперникам Вас я не віддам.

(Морквинка лякається і ховається за Гарбузом)

Будяк. Е ні, моя люба, не треба лякатись,

За тата і маму відразу ховатись.

Пісня Будяка.

Хто не знає Будяка, Будяка,

В мене шапка он яка, он яка.

Хто захоче зірвать – зразу пошкодує,

Бо колючок моїх гострих покуштує.

Я і воїн, я і цар, я і цар –

Бур’янії володар, володар.

В мене військо таке, що його

Пшениця, кукурудза, ячмінь і овес бояться.

-         Ну тепер я задоволений, фар бочки у мене. Пофарбував всю мою Бур’янію так, щоб ніхто не дізнався, де пшениця, де амброзія, все буде однакове. Жоден жнець нам не страшний.

Гарбуз. Іди геть від моєї доньки!

Всі разом. Геть! Геть!

Будяк. Нічого, я ще повернуся.

Осінь. А де ж наш князь Соняшник? Бачу він знову сумує за своєю коханою Морквинкою.

Звучить «Пісня Трубадура»

Соняшник.

Живу біля Сонця в далекій країні,

Та серцем з тобою, кохана, єдина.

Сидиш край віконця і мрієш, я знаю,

І журишся мила, бо сонце сідає.

Вже сонце заходить за ліс, і за гору,

А вітер колише пшениченьки поле.

Мене привезли в Україну з Америки майже 500 років тому. Індійці назвали мене «квіткою сонця»; іспанці, італійці, французи – «обернений до сонця». Росіяни звуть мене «подсолнечник», українці – соняшник.

Хто здогадався чому?

Діти. Бо голівоньку свою повертає за сонцем, схожиє на сонечко.

Ведуча. Годі вже сумувати. Збирайся та поїдемо сватати красуню Морквинку.

Городній хоровод. Виходить Гарбуз.

Соняшник. Добрий вечір, пан Гарбуз! Я прийшов просити руки вашої доньки. Я приготував вам подарунок, танок з парасольками.

Танок  з парасольками

Гарбуз.

Ви здалеку, певно, із Сонця країни,

Просимо в господу до нас на гостину.

Умова в нас така – якщо переможеш –

з моєю донькою шлюб взяти зможеш.

Ведуча. Ось і ранок настав ясний та погожий. Час уже розпочинати змагання. Де ж це наші женихи?

Гра «Збери овочі»

Звучить тривожна мелодія. Вбігає Будяк.

Будяк. Забули про мене, тепер начувайтеся!

Бо я – наречений і буду змагатися!

Овочі розбігаються, присідають.

Навперейми Будякові вибігає Соняшник.

Соняшник. Ти хочеш змагатися?

Змагайся зі мною.

Дуель буде справжня –

Готуйся до бою.

Звучить А. Хачатурян «Танець з шаблями»

Б’ються на шаблях. Будяк втікає.

Соняшник бере Морквинку і виходить на середину.

Диня. Чого ж тут зволікати?

Зараз і весілля зіграємо.

Запрошуємо і вас на весілля.

Морквинка.

Шановні гості!

Всі хороші ви на смак

Ви корисні, вітамінні,

Для людей – ви незамінні.

Дружіть, розцвітайте

Про здоров’я людей дбайте!

А я собі сонечко вибираю

Його проміння мене зігріває.

Без нього я жити ніколи не зможу.

Сонечко в клас завітало

Зразу тепліше й світліше всім стало.

Осінь. Діти, мені дуже сподобалось бути з вами. Прийміть від мене, будь-ласка, подаруночки на згадку.

Ведуча і Осінь під музику роздають подарунки.

Хліборобський коровай

Тогорічний урожай.

Хліборобські мозолі

Хліб у домі на столі.